Початок цієї історії був більш ніж звичайним. У 1852 році два дрібних галицьких бізнесмена Шрайнер і Штіерман привезли з Дрогобича до Львова кілька бочок дистильованої нафти. Власник львівської аптеки «Під зорею» Петро Міколаш вирішив придбати два центнери цього дистиляту, з надзвичайно поганим запахом.
Але навіщо стільки нафти одній аптеці? Є свідчення, що її власник сподівався вигнати з неї чистий спирт. Це грандіозне завдання він поставив перед завідувачем лабораторією магістром фармації Яном (Йоганном) Зегом. Той, будучи непоганим хіміком, разом зі своїм асистентом Ігнаци Лукасевичем взявся за справу з вогником. Він сподівався, що досліди з нафтою дозволять поправити його незавидні матеріальні справи.
Досліди, на щастя, незабаром дали результати — вдалося знайти спосіб очищення нафти хімічним способом. Продукти, отримані в результаті вельми хитрих хімічних маніпуляцій, дозволяли використовувати їх для різних технічних цілей. Наприклад, гас пити було не можна, але він не коптив і дозволяв застосовувати його як для освітлення, так і для просочування шкір. Навчилися колеги по аптеці отримувати з нафти бензин, за допомогою якого прекрасно виводилися жирні плями з одягу, і ще чимало інших корисних речей. І хоча бажаний спирт в результаті дослідів отримати не вдалося, зате відтепер можна було відмовитися від дорогих виробів з нафти, які до сих пір завозили з Італії.
Про те, що наукове досягнення Яна Зега було абсолютно оригінально, підтвердив авторитетний австрійський патент. А через деякий час на виставці в Мюнхені роботу львів'янина відзначили спеціальною грамотою. Це вже було міжнародне визнання.
Однак головне чекало попереду. Слух про чудових особливості гасу, який виходив зі звичайної нафти, що видобувається в Карпатських горах, поширився досить широко. Зацікавився гасом і львівський бляхар з золотими руками і ясною головою Адам Братковський. Він був людиною не без інженерної жилки і придумав, як використовувати гас для освітлення приміщень. Миски з гнітом на той час вже були добре відомі. Адам удосконалив їх так, що гніт можна було при необхідності за допомогою нехитрого пристосування підкручувати. Це дозволило регулювати яскравість світла в лампі і легше замінювати згорівший гніт. Але головна ідея Адама Братковського полягала в тому, що він помістив гніт в скляну оболонку особливої форми. Тобто він винайшов скляну димову трубу для гасової вогника, яка сфокусувала світло і направляла потік повітря так, що вогник горів рівно і не блимав. Гасова лампа стала горіти значно яскравіше і давала більше світла.
Звичайно, що перша гасова лампа освітила вікно аптеки Петра Миколаша на вулиці Коперника у Львові. Її переваги відразу ж оцінили львів'яни, які використовували гасову лампу для освітлення коридорів, кухонь. Недорога, зручна, вона користувалася особливою популярністю у студентів. Втім, саму широку популярність винаходу принесло використання лампи у Львівському госпіталі, де при світлі гасових ламп була вперше проведена нічна хірургічна операція апендициту.
Джерело: портал zn.ua
Якщо вам цікаві новітні розробки в науковій та технічній сфері, підпишіться на електронну версію нашого журналу. 
Там ви знайдете ексклюзивні матеріали, які не були опубліковані на нашому сайті!