Вчені з MIT створили перший прототип приладу, який отримує питну воду із сухого повітря пустелі, використовуючи пористий матеріал і засіб для видалення накипу.
«Коли ми представили цей матеріал рік тому, наші колеги висловили масу сумнівів щодо того, що такий пристрій буде працювати на практиці. Ми провели польові випробування і перевірили кожну претензію, яка була озвучена за минулі місяці», — розповідає Евелін Вонг (Evelyn Wong), фізик з Массачусетського технологічного інституту (США).
Рік тому Вонг і її колеги представили публіці незвичайний прилад, здатний витягувати пару води з повітря, використовуючи тепло і світло Сонця, і накопичувати її всередині пористого матеріалу, так званого метал-органічного каркасу. Подібні матеріали використовуються сьогодні для очищення повітря від парів різних газів і прискорення реакції.
Як виявили тоді вчені, подібні конструкції, зібрані з молекул засобів для видалення накипу і атомів цирконію, активно поглинають не водень або вулекислоту, а пари води. Керуючись цією ідеєю, інженери з MIT створили найпростіший «генератор води». Працює він дуже просто — «пісок» з частинок МОК поглинає воду з повітря, а світло Сонця змушує пари води покинути їх і сконденсуватися в посудині, підключеній до цього опріснювача.
Ця ідея, як зазначає Вонг, привернула величезну увагу з боку преси, і викликала масу критики від інших вчених, які вважали, що подібний прилад не зможе видобувати воду з сухого повітря пустелі, як про це заявляли його творці.
Інженери і фізики з MIT вирішили відповісти «скептикам», провівши ще один експеримент, на цей раз вже з більшою установкою, якою міг би користуватися теоретичний житель пустелі або «фермери-вологовидобувачі», подібні сім’ї Люка Скайуокера з «Зоряних воєн», що постачали водою всю округу.
Зібравши подібний прилад, вчені встановили його на даху університету Арізони в Темпі, де панував «пустельний» рівень вологості — близько 10-20%, і високий рівень сонячного освітлення. За день такий пристрій виробляло близько 250 грам води, якщо в нього було завантажено близько кілограма «піску».
Для досягнення таких непоганих показників, за словами фізиків, їм довелося вдосконалити конструкцію приладу, помінявши його таким чином, що світло і тепло Сонця прогрівали частинки МОК до температури приблизно до 70 градусів Цельсія. Модифікації в структурі самого «піску», як зазначає Вонг, допоможуть потроїти його продуктивність і підвищити ККД до 30-40%.
Сама вода, яку виробляв пристрій, не містила в собі іонів цирконію, молекул засобів для видалення накипу та інших домішок, і була абсолютно чистою і придатною для пиття. Як сподіваються вчені, їх розробка допоможе вирішити проблему із забезпеченням населення Землі чистою водою вже в найближчі роки. Джерело
Шановні відвідувачі, дякуємо за можливість спілкування, за інтерес, який ви проявляєте до нашого видання і пропонуємо зробити електронну підписку на журнал "ВІР".
Подробиці на сайті http://vir.uan.ua/order