Його святкують сьогодні, бо збереглися дані, що саме з 10 червня морозиво стало продаватися в масовому порядку.
Точна ж дата появи цих ласощів не відома, бо ще в стародавні часи люди навчилися змішувати фруктовий сік із льодом, що теж можна назвати одним із різновидів морозива.
Існує легенда, що під час перських походів морозивом ласував сам Олександр Македонський. Не гребував цими ласощами і Марко Поло, який захопився ними в Китаї. Потім він став поширювати рецепти серед земляків-кулінарів.
Один із цих кулінарів згодом готував морозиво для гостей, присутніх на прийомах Катерини Медичі. Відомо, що до складу цих солодощів входив мандариновий сік, сам же рецепт суворо охоронявся. Незважаючи на це, морозиво незабаром стало поширеним.
Насправді на території нашої країни про морозиво знали ще за часів Київської Русі. Проте це був десерт, що абсолютно відрізнявся від тих, про які йшлося вище.
На Масницю українські господині готували таке «морозиво»: змішували сир, сметану, яйця, цукор та родзинки. З отриманої маси ліпили казкові фігурки, тварин і птахів. Вироби виставляли на мороз, і вже на наступний день діти із задоволенням їли смачне морозиво.
Надалі історія українського морозива була тісно пов’язана з Радянським Союзом. У 1936 році на його території відкрили великий завод, перейнявши американську технологію виготовлення морозива та закупивши у США необхідне обладнання.
Невдовзі фабрики морозива з’явилися в Одесі, Харкові, Києві, Полтаві, Севастополі, Ялті. Із проголошенням незалежності України галузь виробництва морозива продовжувала розвиватися.
Якщо вам цікаві новітні розробки в науковій та технічній сфері, підпишіться на електронну версію нашого журналу. 
Там ви знайдете ексклюзивні матеріали, які не були опубліковані на нашому сайті!